Правда та міфи про змій в Українських Карпатах. Чи варто панічно боятися зустрічі з ними? Що таке офідіофобія?

/ Uncategorized / / 0 Comments / 4 вподобайок

Про змій чув кожен. Не існує такої людини, яка би нічого не чула про цих безногих прудких тварин. Одні їх панічно бояться, інші ненавидять та вбивають, треті взагалі обожнюють і створюють культи змії, будують на їх честь храми.

Щороку з гірських регіонів у травні долинають тривожні звістки про постраждалих від укусів змій. Не був винятком і травень 2022 р. Як повідомили у прес-службі ДСНС Львівщини, 12 травня близько 13:00 в реанімаційне відділення Турківської центральної місцевої лікарні привезли 18-річну дівчину, жительку с. Хащів з діагнозом – укус змії в мізинець правої стопи. Стан потерпілої – середньої важкості. 32-річна мешканка с.Лосинець потрапила до лікарні через укус лівого гомілкового ступеневого суглобу і зараз перебуває в реанімації цієї ж лікарні. І це лише за першу половину травня!

Чи варто панічно боятися змій, всіляко їх знищувати, випалювати суху траву, бо там можуть бути гнізда змій? Спробуємо разом з’ясувати.

Переважна більшість людей відчуває антипатію до змій та, зрештою і до інших плазунів. Страх перед зміям и не виникає з народження, тому що маленькі діти не бояться їх, навіть почасти беруть цих плазунів у руки. Цей острах виникає пізніше, коли дитина чи вже доросла людина керується стереотипами, хибними уявленнями та фобіями. Цей страх має навіть спеціальну назву – офідіофобія, від грецьких слів  «офідіо» – змія і «фобос» – страх. Офідіофобія – це коли у вас дуже сильний страх, паніка чи тривога, почасти нічим не обумовлені, але з якими важко справитися самостійно. Але на думку психологів лише 2-3% людей притаманна саме ця фобія, решта відчувають просто страх перед можливим укусом змії.

Чи багато різних змій у Карпатах?

Чи багато зараз змій у Карпатах і що робити при зустрічі з ними варто дізнатися у фахівців-герпетологів. Ось, що вважає відомий в Україні герпетолог з багаторічним стажем, голова Львівського відділення Українського герпетологічного товариства,  який регулярно проводить тренінги для працівників ДСНС – Тарас Гринчишин. Небезпека не дуже значна – отрути українських гадюк не сильні та мають переважно місцеву, а не загальну нервовопаралітичну дію. На Львівщині можна зустріти чотири види змій, більшість із яких – неотруйні. Це вуж звичайний, а також рідкісні й занесені у «Червону книгу України» мідянка та полоз лісовий. Вони неотруйні. Отруйним є лише один вид – гадюка звичайна (на фото ліворуч). Окрім того, часто трапляється дещо схожа на змій й цілковито нешкідлива безнога ящірка – веретільниця ламка (на фото праворуч).

Якщо ж на шляху трапиться змія, треба не панікувати, а передусім спробувати роздивитися й з’ясувати, з ким маємо справу. Наші змії, зокрема й гадюка, ніколи першими не нападають на людину – вона ж не є їхньою здобиччю, а її поява, навпаки, несе з собою загрозу. Тож укусити вона може тоді, коли на неї наступили, торкнулися її рукою або ж коли вона не має шляху для втечі. Якщо ви цього не робили, то найкраще буде обійти гадюку стороною. Вона не дуже рухлива, тож дистанція у два-три метри вже буде безпечною. За потреби її можна відкинути зі стежки довгою палицею чи гілкою вважає Тарас Гринчишин.

Якщо трапиться неотруйний вид, то можна не хвилюватися. Але коли змія поселилася неподалік житла і вам від цього некомфортно, то її можна відловити палицею чи рукою та віднести подалі. Те саме можна зробити і з гадюкою, але краще лишити цю справу фахівцям. Крім того, варто розчистити обійстя від зайвих заростів, непотребу, харчових відходів, які можуть приваблювати гризунів.

Фото: Тарас Гринчишин

«У разі укусу, варто дезінфікувати ранку чи хоча б промити водою. Відразу зняти браслети, перстень, обручку тощо. Дискусійним залишається відсмоктування отрути. Можна спробувати видалити якомога більше отрути з рани, видушуючи її з кров’ю чи відсмоктуючи. У жодному разі не слід цього робити ротом, якщо тріснута губа або є відкрита рана, оскільки отрута може потрапити у кровоносні судини шиї та голови, що небезпечно. Якщо ж слизові оболонки цілі, то негайно спльовуючи відсмоктану отруту цьому можна запобігти» застерігає фахівець. Не можна накладати джгут, оскільки отрута гадюки має сильну місцеву дію і від застою крові може початися відмирання тканин у місці укусу. З іншого боку, навпаки, не варто інтенсивно рухати враженою кінцівкою, щоб не дозволяти отруті розійтися по всьому організму. Кінцівку варто знерухомити, місце укусу можна охолодити, але не розрізати й не припікати.

Як розпізнати небезпечних і безпечних змій? Яку загрозу вони несуть?

Перед тим, як іти на природу, варто пригадати, чим відрізняються різні види змій, переглянути фото та навіть зберегти їх собі на смартфон. Усіх неотруйних змій, що водяться в Карпатах, можна розпізнати за довгим і струнким тулубом, що плавно переходить у хвіст, заокругленою формою голови, круглою зіницею ока. Мідянки у довжину можуть сягати 70 см, вужі — понад метр, полози — до 1,5-2 метрів. Полози та мідянки охоче лазять по деревах, вужі плавають, а водяні — ще й подовгу ховаються під водою. Саме останній вид, не маючи характерних жовтих «вушок», наганяє страх на людей, що відпочивають на берегах річок. На відміну від них усіх, гадюка є товстішою й доволі невеликою — щонайбільше 70-80 см, а зазвичай 40-60 см. Хвіст у неї короткий і різко тоншає від основи, голова приплюснута, зіниця ока має форму вертикальної щілини. Забарвлення — або суцільне смоляно-чорне, або з дуже характерним темним зиґзаґоподібним чи ромбічним малюнком на світлішому тлі, що може мати різні відтінки — сірий, бурий, шоколадний, зеленкуватий.

Але як вберегтися від укусу отруйної гадюки?

Змії глухі, але добре відчувають вібрацію. Тому зазвичай, відчувши ходу людини, вони відразу намагаються сховатися, тож більшість з них ми навіть не помічаємо. Якщо ж на нашому шляху дійсно трапиться змія, треба не панікувати, а передусім спробувати повільно відступити декілька кроків назад, роздивитися й з’ясувати, з ким маємо справу.

Якою ж є статистика укусів гадюкою на Львівщині? Чи були смертельні випадки?

Докладної й вичерпної статистики укусів людей гадюкою наразі бракує, оскільки чимало людей обходяться самолікуванням, тож офіційно такі випадки не реєструються повідомляє Тарас Гринчишин. Але в області йдеться приблизно про кілька сотень випадків на рік. За моїми спостереженнями, статистика зростає, хоч може бути, що це просто ефект від швидшого поширення інформації про такі випадки. Смертельні випадки від укусів гадюк трапляються вкрай рідко. За останні 20 років мені відомо лише про два підтверджені випадки на Сколівщині у 2004 році — зокрема, малої дитини, яка не могла пояснити, що із нею трапилося. Доводилося чути ще про кілька ймовірних.

Цікаве про найпоширенішу неотруйну змію – вужа

Оскільки вуж часто потрапляє на очі людям, про нього також склали багато легенд, байок та забобонів. Правда, носять вони куди більш позитивний характер ніж у випадку з гадюкою. Подекуди навіть вважали, що в домі неодмінно повинен жити вуж для більшого прибутку і вбивати цих змій вважалося великим гріхом. Їх також приручали і тримали вдома, щоб вужі ловили мишей.

У Карпатах поширені міфи про вужа, повідомляє Василь Маланюк. Один з міфів пояснює прихильність людей до цих плазунів. Часті зустрічі з вужами біля корівників, стаєнь пояснювали тим, що вуж любить ласувати молоком, і тому його тягне до корів, в яких він краде молоко, і цим самим “роздоює” корову, сприяючи більшим надоям. Насправді, вужів приваблюють людські обійстя перспективою легше знайти здобич, адже біля стаєнь, стодол, на присадибних ділянках і в оселях завжди багато гризунів, жаб та іншої природної здобичі вужа. Також вужів тягнуло до людей наявність гноївок, залежалої соломи, старих дощок чи навіть сміттєзвалищ, які є ідеальними місцями для відкладання яєць, виведення молоді, а також для зимівлі. Особливо це стосується старих гноївок, де створювалися оптимальні умови температури та вологості для кладки зміїних яєць. Закономірно, що чим більше в господарстві гною, тим продуктивніша корова. І чим більше гною – тим більше там вужів. Так і склалася помилкова думка, що ці вужі, нібито своєю пристрастю до молока “роздоюють” корову, і та збільшує надої. Насправді, вужі, як і всі змії молока не п’ють, оскільки не мають відповідних  ферментів, зокрема, лактази, яка розщеплює  молоко до простих цукрів.

Фото:Ірина Шпаківська (смт.Бориня,урочище Бабінець,травень 2022р.)

***

Отож, не потрібно боятися змій, важливо серйозно ставитися до вибору взуття, коли ви вирушаєте на луки чи до лісу та можете там зустріти цих мовчазних граціозних плазунів.

Більше дізнатися про змій, побачити низку професійних фото можна за покликаннями, які підібрали для вас працівники дільниці благоустрою, рекреації та екоосвіти НПП «Бойківщина»

Дільниця благоустрою, рекреації та екоосвіти НПП «Бойківщина»

Залишити відповідь

Контент та структура сайту захищена авторським правом.