Екологічні стежки

Історично – краєзнавча стежка « Історичні та природні таємниці урочища Бабінець»

ЩО МОЖНА ПОБАЧИТИ

 Історичні таємниці – пам’ятник воїнам УПА та кам’яні хрести у лісі на місцях захоронення вояків УПА відділів командирів  «Біра» та  «Рена»; селище міського типу Бориня, перші письмові згадки про яке датовані 1552 роком, коли поселення стало власністю роду Височанських; муровану церква Зіслання Святого Духа (Пресвятої Євхаристії) збудована у Борині в 1912 року – романський шедевр українських геніїв.

 Природні таємниці  – потік Монастерський з прибережними вологолюбними рослинами, реліктові хвощі, рідкісні та лікарські рослини, деревостани за участі сосни, ялини, ялиці, бука та клена-явора з мертвою деревиною – оселищем великої кількості грибів, бактерій, комах та мохів; ділянки з природним поновленням деревних порід, насадження інтродуцентів – дугласії Мензіса (псевдотсуги) – переселенця з Північної Америки та модрини, хвоя якої щороку жовтіє та опадає.

Буквиця лікарська
Хвощі

 Мандруючи стежкою можна поласувати смачними та корисними лісовими ягодами: малиною, ожиною, чорницею та суницею, побачити рідкісні види рослин, які записані до Червоної книги України: цибулю ведмежу та зозульки Фукса. Ці рослини охороняються законом та громадянами України, їх заборонено збирати та знищувати. На окремих ділянках стежки у вологу погоду вранці можна побачити сліди лісових мешканців, почути спів пташок, а також зустріти вужа звичайного.

У деревостанах є багато мертвої деревини – залишків старих дерев чи дерев, повалених буревіями. Така деревина є місцем існування величезної групи живих організмів, які називають сапроксильними (з грец. sapros – гнилий, xulon – деревина). Найбільше сапроксильних видів належить до твердокрилих або жуків: вусачів, златок, рогачів, довгоносиків, стафілінід. Сапроксильні види є й серед інших комах: метеликів, мурах, мух-дзюрчалок, комарів-довгоногів. Надважливу роль у розкладанні деревини відграють гриби та мікроорганізми 

Цікаві факти. Дугласія Мензіса – це вічнозелене хвойне дерево, інтродуковане Девідом Дугласом в Англію в 1827 р. Це дуже витривалі морозостійкі дерева, які на батьківщині в Північній Америці у віці 200 років можуть досягати висоти 90–100 м з діаметром стовбура 4,0–4,5 м та з кроною понад 10 м. Надзвичайно довговічна рослина – в сприятливих умовах вік окремих дерев може досягати до 1000 років, а середньому у природі досягає віку до 500 років

На завершення мандрівки історико-краєзнавчою стежкою з оглядового майданчика можна побачити мальовничу панораму селища Бориня на фоні Вододільно-Верховинського хребта гірського масиву Східних Бескидів, що простягається від витоків річок Уж і Сян .

Стежка легкої складності,обладнана переходами через потічки, східцями на крутих схилах , вказівниками, оглядовим майданчиком, що дає змогу подолати маршрут  усім.

Контент та структура сайту захищена авторським правом.